На самом деле всё у Бога очень просто,
Но не привык народ к подаркам задарма.
Подарки стрАшны! Лучше путь к погосту.
Чем неизвестность, луше уж тюрьма.
Привыкли люди всё заслуживать делами.
Понять им очень трудно Божью Благодать.
Привыкли люди знать, что заслужили сами,
А милость Божью невозможно им понять.
И вот лобзает тот народ « Святые мощи ».
Подобострастно они бьются об пол лбом.
И их кумиром стали мертвечины кости.
А где же Бог тогда?! Он как-то ни при чём.
И это, люди, не дано народу Богом!
Внедрил и выдумал враг Бога – сатана,
Духовники Попы, возвысясь над народом,
Своё всё получили на земле сполна!
А Бог всех любит неизменною любовью,
И всех погрязших в лицемерии Попов.
Омыл потенциально Иисус Своею Кровью
Весь род людской и всех Своих врагов.
А нужно лишь доверие и в Иисуса веру.
Доверить наше всё Спасителю Христу.
И жажду Истины зажечь в душе без меры,
Желание в Писании знать Бога полноту.
И Бог откроется невероятной милостью.
Даст Бог Рожденье Новое поклоннику Его
И посмеётся Бог над смертью и могилою!
Входи же в Царство Божье, сын мой дорогой!
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 5385 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
